Аристофан - Комедії. В 2-х томах, Academia, Серія: Антична література, 1934г.

Аристофан - Комедії. В 2-х томах 

Серія. Антична література. Переклад, вступні статті та коментарі А.І. Піотровського. Ілюстрації, титули, заставки, кінцівки, палітурка та форзац за малюнками Д.І. Мітрохіна

Видавництво: "Academia", Серія: "Антична література", 1934г. 

Тип палітурки: Твердий, Формат: Звичайний, 650с.+592с.,іл. 

Стан: практично відмінний, Див.фото https://drive.google.com/drive/folders/1ZcIm2eJ5tS3b3HlpNR5BwTw3fwcq9z3O?usp=sharing

Опис: Загалом, кілька своїх комедій, написаних під час Пелопоннесської війни, Арістофан пропонував своїм співгромадянинам-афінянам своєрідний дискурс з питань/проблем війни і миру. Війну можна було « відторгнути», витягнути зі свідомості - це і давало можливість існування тих інтелектуальних « гострів світу» в розпал війни, які в п'єсі Арістофана знаходять віртуальну реальність. Цікаву ідею пропонує Арістофан для конверсії ВПК: вдаються збройники, копейщики і т.д., які терплять тепер збитки, і Трігій вигадує, як у нових мирних умовах використовувати їх товари: султаном з шолома змітувати сміття зі столу, панциром використовувати як стілець, військову трубу пристосувати під коттаб або безмен. "Ахарняне" і "Мір" показали побічний ефект Периклової стратегії. Вона ставила відданість полису вище вірності ойкосу, не хору міста було зруйновано, а особисті господарі ойкосів. Звідси і « Іскус» створення індивідуального « простору світу» обмеженого власним ойкосом. І хоча історія Арістофанової п’єси містить утопічний (віртуальний) характер, вони є свідченням певного мислення між афінянами (відповідомлення рукоплескали афінські глядачі підприємливим Дікеополем і Трігієм) і прийме те, що з'явилася реальна, а не віртуальна загроза єдності громадянської громади, тобто поліса, у зв'язку з проблемою війни і миру. "Птахи" - це найбільша і найбільш таємнича п'єса Арістофана. Про неї багато сперечалися дослідники; пропонувалися різні інтерпретації її змісту. Зюферн побачив в цій п'єсі політичну алегорію, пов'язану з сицилійською експедицією та її натхненником і організатором Алківіадом6. У трактовки німецького дослідника виявилося чимало прихильників, хоча, компрометував її те, що з одного і того ж тексту Арістофана вчені дійшли до абсолютно протилежних висновків про ставлення автора комедії до сицилійського упередження і його засновника. Дехто за Зюферном вважав, що Арістофан насміхається з єгипетських афінських планів, засуджує ідею експедиції, а більш широко — крайнощів « імперіалізму» афінської зовнішньої політики7. Інші ж вважали, що Арістофан співчував цій ініціативі та його голові, Алкивіаду, якого він зобразив в обличчі Пісфетера, і відправляв за повернення Алкивіада для керівництва походом 8. Ще інші думали, що Пісфетер у Тучокуевську — Алківіад у Спарті; Арістофан хотів застерегти афінян проти тиранії Пісфетера-Аківіада і алегорично показати небезпеку укріплення спартанцями Декелеї в Аттіці.