Едмунд Гусерль Гуссерль - Картезіанські медитації. Вступ до феноменології, переклад: Андрій Вахтель

Едмунд Гусерль - Картезіанські медитації. Вступ до феноменології, переклад: Андрій Вахтель

Видавництво: Темпора, 2021рік

Тип палітурки: тверда, суперобкладинка, формат: звичайний, 304с.

Стан книги: відмінний, Див.фото https://drive.google.com/drive/folders/1bLH6KGByUthm1jfZCA7O4EVw0XJmI2GE?usp=sharing

Опис: Німецький текст «Картезіанських медитацій» Едмунда Гусерля вийшов друком у першому томі Гусерліани [Husserl 1991], ознаменувавши народження видання зібраних праць Гусерля, яке на сьогоднішній день складається зі сорока двох томів1 . В основі тексту «Картезіанських медитацій» лежать німецькомовні доповіді Гусерля, які він прочитав 23 і 25 лютого 1929 року в Парижі, а також у першій половині березня 1929 року в Страсбурзі2 . Відбулося це за запрошенням «Інституту досліджень з германістики» (Institut d'Études germanique) та «Французького товариства філософії» (Société française de Philosophie). Ці доповіді – Паризьку частину яких Гусерль символічно прочитав у амфітеатрі Декарта в Сорбоні – мали чималий успіх серед французької публіки. У результаті цього успіху Гусерль вирішив, по-перше, перетворити текст доповідей, що мали назву «Вступ до трансцендентальної феноменології», на книжку, яка отримала назву «Картезіанські медитації. Вступ до феноменології», подруге, замовити переклад цієї праці французькою [Strasser 1991a: xxii-xxvi]. Підготовлений для французького перекладу текст був 17 травня 1929 року надісланий Ойґеном Фінком, Гусерлевим асистентом, із Фрайбурґа до Страсбурґа. Французький переклад Ґабріель Пайфер та Еманюеля Левінаса вийшов друком за два роки, натомість німецький оригінал так і не був опублікований за життя Гусерля.

Гусерль ретельно продивився і прокоментував перші дві перероблені медитації, а також шосту медитацію, і лише побіжно проглянув медитації III-V [Kern 1973: lxii-lxiii; IJsseling 1988: x]. Особливість шостої медитації полягала в тому, що вона ставила результати попередніх п’ятьох у нову теоретичну перспективу. У ній Фінк запроваджує новий вимір феноменологічного методу – метод феноменологічного конструювання. Останній слід розглядати у його протиставленні методам статичної та генетичної феноменології.